Про доцільність існування такого контролюючого органу, як Рахункова палата Криму, на сонячному півострові здавна точаться неабиякі за пристрастями дискусії. Ті, хто хоче, щоб контроль за виконанням усіх статей основного фінансового документа автономії був належним, не заперечують проти існування Рахункової палати. А ті, хто прагне зменшити контроль за власними діями, марять, щоб Рахункова палата зникла так несподівано, як і з’явилася: мовляв, контролюючих органів у нас вистачає і Рахункова палата фактично виконує функції контрольно-ревізійного управління (КРУ). Але це не зовсім так. Практика показала, що перевіряючи хід використання бюджетних коштів, Рахункова палата не замикається в собі і не утаємничує результати перевірки. Як правило, на кожне засідання Рахункової палати запрошуються журналісти, а результати ревізій публікуються у кримській пресі. Розрахунок правильний: платники податків мають знати, як саме розпоряджаються їхніми коштами.
Аналізуючи хід виконання бюджету Автономної Республіки Крим минулого року, колегія Рахункової палати дійшла одностайного висновку: в цілому він виконаний не буде. Зокрема, це підтверджують показники по податках на прибуток і акцизному збору. До цього додається ще одна “дірка”: неповернення до бюджету кредитів на суму 18 млн. 232 тис. гривень, які були надані урядом автономії суб’єктам господарської діяльності, та незаплановані збитки, спричинені придбанням паливно-мастильних матеріалів, мазуту, авансуванням регіонального замовлення на закупівлю продовольчої пшениці. Рахункова палата дійшла ще одного одностайного висновку: замість вжиття заходів щодо повернення наданих кредитів Рада міністрів автономії вдалася до їхньої пролонгації, внаслідок чого заборгованість, наприклад, підприємств агропромислового комплексу за позики становила 1 млн. 619,7 тис. гривень.
За недостатнього фінансування видатків загального фонду із бюджету автономії були видані позики містам і районам на загальну суму 49 млн. 475,6 тис. гривень, що становить понад 12 відсотків усіх видатків фонду, а до бюджету повернулося трохи більше 35 мільйонів гривень. При цьому позики здійснювалися через електронну систему розрахунків, яка давно отримала негативну оцінку з боку депутатів Верховної Ради Криму, котрі вбачають у ній можливість проведення певних махінацій. Загальна сума заборгованості, починаючи від 1998 .року (рік обрання Верховної Ради Криму і появи на світ Божий Рахункової палати) до сьогодні становить 72 млн. 760 тис. гривень, або 10,2 відсотка річного обсягу бюджету автономії.
Незважаючи на регулярні дотації з Мінфіну України, у Криму існує постійна заборгованість з виплати заробітку працівникам бюджетних установ, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів. Тобто напрошується висновок: кошти або не доходять до вчителів і лікарів, або на своєму шляху “працюють” як короткотермінові кредити під певні проценти тим, хто ними розпоряджається.
Для погашення заборгованості бюджетникам Міністерство фінансів Криму отримало від АКБ Укрсоц-банку 21 млн. гривень кредитів під 25 відсотків річних. Ці кредити і були спрямовані на місця для підсилення ресурсів міст і районів у справі розрахунку за борги. Але це мало вплинуло на зміну ситуації на краще. З одного боку, заборгованість перед бюджетниками не зникла (вона і нині становить З млн. 134,5 тис. гривень). З другого, з’явилася заборгованість — 8 млн.700,0 тис. гривень — за кредити перед Укрсоцбанком. На думку членів колегії Рахункової палати, колишнє (до зміни міністра) Міністерство фінансів Криму припустилося серйозних помилок у політиці прибутків-видатків і, взагалі, незадовільно контролювало хід виконання бюджету, займаючись в основному латанням дірок.
Прорахунки стають очевидними, коли аналізуєш таку статтю бюджету, як фінансування капітального будівництва. Тут видано 17 млн. 817,7 тис. гривень або 38,7 відсотка від запланованого. Але впродовж 9 місяців абсолютно не фінансувалося капітальне будівництво у Бахчисарайському, Білогірському, Первомайському, Чорноморському районах, у містах Алушта, Армянськ, Красноперекопськ, Судак, Ялта… Не в повному обсязі фінансувалися і замовлення республіканського комітету житлово-комунального господарства. Водночас повним ходом фінансувалося будівництво стадіону “Локомотив”. Стадіон є, але команда “Таврія” й далі розчаровує своїх уболівальників невиразною грою. Наявність чудового стадіону не компенсує відсутності тепла в оселях жителів столиці Криму, як і кілометрів невідремонтованих теплових і водопостачальних мереж. Ось чому нині, з настанням зими, комунальники продовжують рити затверділу від морозу землю, добираючись до прорваних труб і викликаючи обурення обивателя: “Хіба ж не можна це влітку було зробити?”. Виявляється, не можна було зробити, бо влітку фінансували стадіон, з нетерпінням очікували його відкриття, на якому співала Таїсія Повалій та інші зірки естради, які нічого не знали про невідремонтовану, неготову до зими каналізацію. Та хто ж у свято думає про такі прозаїчні речі?!
Перейнявши урядову естафету, новий прем’єр-міністр Криму Валерій Горбатов серйозно зайнявся котельнями. Жодна поїздка цього керівника у регіон не обходиться без ознайомлення з теплозабезпечен-ням шкіл, лікарень, культосвітніх закладів, житла громадян. Валерій Миронович робить те, що повинні були зробити його підлеглі, зокрема республіканський комітет з комунально-житлового господарства (в. о. голови комітету Євген Намяк), міські та районні адміністрації. І ці благородні спроби В. Горбатова особисто розібратися у функціонуванні складного комунального господарства можна тільки вітати як спробу господаря дійти до кожної дрібнички у власному домі. Але виникає справедливе зауваження: чи повинен глава уряду автономії ось так себе виснажувати? Чи не ліпше йому суворо спитати з тих, хто відповідає за постачання газу, тепла, води у населені пункти півострова?!
Нині Рахункова палата Верховної Ради Криму готується до ретельної перевірки використання так званих спеціальних фондів. Без перебільшення можна сказати, що нас чекають нові майже детективні історії.
Олександр Кулик
(“Урядовий кур’єр”, № 5(2176), 10 січня 2002 р., с. 5)