Степові татари в Криму

Ногаї (степові татари) європеоїди з деякими елементами монголоїдної (приблизно 10%) у расовому відношенні. У них менший зріст, вузький розріз очної щілини, маленька висота черепа і великий кут косого розрізу щодо інших типів.

У 1856 році їх описував Густав Радде, приблизно так: «жовтуватий і темний колір обличчя, нерідко переходить у мідно-червоний; очі темні, ніс невеликий і майже завжди сплюснутий; волосся чорне і борода вельми рідка».

Ці характеристики, безсумнівно, вказують на частину монголоїдного етносу, який був характерний для середньовічних жителів степів – монголо-татар і кипчаків (половці давньоруських джерел).

Розмовляють степовики на діалекті, який відноситься до тюркських мов кипчакської групи.

Багато джерел тут вказують на кипчакский компонент: монах-францисканець Вільгельм Рубрук (13 ст.), Арабський географ ал-Ідрісі (12 ст.).

Евлія Челебі, турецький мандрівник (17 століття) охарактеризував жителів степового Криму, як татар, які розмовляють на 12 мовах, насамперед це чагатайська або староузбекска, потім кумиска, монгольська, туркменська, кайтацька, ногайська, моракська, дагестанська, хешдекська, аджамська, узбецька, хінді та болгарська. Ще він помітив, що цей татарський народ не знає наклепів і обмов, ненависті і недовіри, заздрості чи зарозумілості, він нікого не піддає безчестю, не налаштовує людей один проти одного.