Наврез

Наврез – це стародавнє свято землевласників, його відзначають як початок весни і нового господарського року. Назва дана від іранського слова: нав означає «новий» та рез (руз) – «день». 21 березня проводять свято, коли Сонце входить в сузір’я Овна (Вівці), кримські татари говорять К’озу, тобто коли день дорівнює ночі. Ще в 12-13 столітті серед кримських татар виник звичай святкувати Наврез, тобто в період, коли був прийнятий іслам.

Як і до інших свят, господині починають готуватися до Наврез за тиждень, тоді виконується побілка, прибирання усіх приміщень, а також відкладають старі і негідні речі для спалювання. Чоловіки в цей час ремонтують сільськогосподарський інвентар і готуються до оранки. Хлопчики готують костюми та маски кози, зазвичай це шуба на виворіт, до якої прикріплюють хвіст. Кримські татарки перед святом варять яйця, але не фарбують їх. А також печуть кобіта (м’ясний пиріг з листковим тістом) і різноманітні національні печива.

 

Коли приходить святковий вечір, розпалюють багаття, в якому спалюють старі речі і оббризкують один одного водою. Коли настає темрява, групи хлопчиків (по 3-7 чоловік) надягають приготовані маски (а один з них костюм кози), беруть у руки гілки, на яких прикріплюють проліски, і ходять від хати до хати з новорічними піснями. За це вони отримують від господарів солодощі і горіхи. Два дні перед Наврез дівчата збираються в одному будинку, де готуються до ворожінь у новорічну ніч. Вони кидають в глечик з водою свої перстені або намиста, і ставлять його під кущ троянди в ніч перед Наврез. Напередодні свята вони збираються біля куща, зав’язують очі наймолодшої, і вона, витягує прикраси з глечика, в жартівливій формі розповідає про долю господині в новому році (який буде її суджений, чи стане вона дружиною в цьому році, в який будинок вона потрапить і т.п.).

Літні люди в цей день відвідують кладовище, де читають молитви, прибирають могили і просять Бога про гарний урожай, примноженні стада. Вважається, що це спосіб спілкування з покійними. У Наврез чоловіки виходять в поле, і найповажніший старець читає молитву, після чого робить першу борозну і садить першу купку насіння майбутнього урожаю. Колись це свято вважали господарським новим роком, який завершувався 22 вересня, після Дервіза.