Глибоке культурно-релігійне коріння має традиція покривати голову, носити головний убір. Колись головний убір кримської татарки складався з махрами (або марами), тобто покривала, яке одягають поверх шапочки (фес) або хустки. Паперова пряжа ставало основою для виготовлення махрами, з додаванням вати шовку. На самій махрамі завжди розташовувався тканий, витончений орнамент. Приміром, ткаля використовувала 2-3-4 качки з різнобарвними шовковими, бавовняними, лянними вишуканими нитками (іноді навіть металевими) для виконання техніки «тохтали».

Техніку шиття «тепла» використовували для прикраси махрами. Фабричне ручне мереживо обробляло кінці головних жіночих покривал, а також бахрома, яка ще мала додаткові прикраси з намистин або ниток.

Орнамент по каймі називається «міхрабли», також може бути «сюмбюле» (але зустрічається рідше). Міхрабле отримала свою назву завдяки подібності з молитовної нішею в мечеті – міхраб. Всі орнаменти відрізняються винятковим багатством і різноманітністю. Крім того, у всіх є своя символіка, знакова система, яка пов’язана з релігією, культурними традиціями, звичаями народу.

Колись махрамом обов’язково входила в придане нареченої. Якщо вона була багатою, то повинна була мати 200-250 рукодільні махрами або чадри, якщо бідніша – то 70-80. У весільному обряді махрама також грала особливу роль. Навіть під час весільної вечері в будинку нареченого, всім жінкам дарували красиві покривала.

З точки зору релігії, махрама вкривала кримській татарці аурат – ту частину тіла, яку потрібно закривати від сторонніх чоловіків. За їхніми звичаями, аурат у жінки вважають абсолютно все тіло, крім кистей рук та обличчя.

Махрама – це не просто головні покривала жінок, це зразки мистецтва, які знайомлять нас з глибокою культурою кримських татар.