Кримськотатарська народна музика

Кримськотатарська народна музика є досить розвинутою частиною багатонаціональної культури України. Кримсько-татарський народ дуже волелюбний і в своїх піснях викладав думи і сподівання, всі найкращі риси свого національного характеру. Дуже часто правлячі класи намагалися відкинути славну багатовікову культуру, але їм це не вдалося.

Духовенство і царські чиновники переслідували народних музикантів і співаків, робили різноманітні перешкоди розвитку музичної культури кримських татар. Такі умови не давали можливості рости національним формам і жанрам музики, крім того важко було створити колективи, розвиватися композиторам і виконавцям. Як культура усної традиції розвивалася кримсько-татарська народна музика.

У далеке минуле відходять витоки культури кримських татар. І її весь час збагачувала музична традиція, що розвивалсь. Вони зуміли зберегти свою самобутність і до сьогодні, навіть незважаючи на спроби асиміляції шляхом насильства з боку царських чиновників, а також радянських ідеалів. Всі традиції втрималися і зуміли розвиватися, навіть у час, коли були закостенілі догми КПРС, які накладали заборони на музику кримських татар.

На території Криму була ще й кримчакська і караїмська народна музика, крім кримсько-татарської, сьогодні її не особливо відрізняють і називають народною музику Криму. Ще в глибокій старовині на півострові Крим виникло музичне мистецтво. Перші примітивні інструменти були виготовлені сотні років тому: музичний лук, флейта з рогів і кісток тварин та інші. Красномовство і проникливість творчості кримських музикантів також йде в глибоку старовину: кедайлар, ашик’лар, йирджилар, чалг’иджилар, усталар. Але релігійно-державна ідеологія іслам також опиралася прогресу музики, хоча деякі оформлення музикою припускала навіть її обрядово-ритуальна сторона. Тексти з Корану речитирувались муедзинами, а з часом їх замінила світська музика.

Дуже часто виконувати народну кримсько-татарську музику забороняли, особливо при проведенні масових свят. Самі хани і відомі кримськотатарські діячі колись займалися музикою як любителі. Але основні її носії, які зберегли культуру, це були звичайні татари, які грали на слух, без нот. Але, саме всі випробування, які випали на долю кримсько-татарської музики, зробили її багатоваріантним і невичерпний багатством народної творчості.