Крим: життя в анексії. Частина II

Новим незримим суспільно-політичним фронтом боротьби стало відстоювання свого українського громадянства. Адже всіх кримчан було автоматично проголошено громадянами РФ, а для того, щоб зберегти свої українські паспорти, треба було впродовж місяця звернутися з таким проханням до нової влади. При цьому, на весь Крим було відкрито для цього лише 4 офіси – у Севастополі, Бахчисараї, Сімферополі та Білогірську. Разом з тим, всі, хто відмовиться від російського громадянства, ризикують втратити не лише роботу, а й власність та право проживання в Криму. Вони повинні будуть отримати спеціальний «дозвіл» на проживання. За тими ж таки законами, «річна квота» для 2,4 мільйонного населення Криму на ці дозволи становить лише 5000 одиниць! Не менш кричущим фактом порушення людських прав стало те, що 4300 сиріт Криму автоматично страли громадянами Росії без права вибору! Разом з цим, всі ці діти одразу потрапили під заборону до усиновлення іноземцями, в числі яких тепер опинилися і українці.

Щоб допомогти своїм громадянам на окупованих територіях, Україна, де заборонено подвійне громадянство, спеціальним законом дозволила кримчанам мати 2 паспорти, на що РФ миттєво відповіла великими штрафами, якщо особа не заявить про збереження українського паспорту. Більше того, усіх чиновників, вчителів та лікарів, які хочуть зберегти свої посади, було зобов’язано пройти процедуру здачі українського паспорту. А вже з січня власники українських паспортів не можуть обслуговуватися у державних лікарнях, купувати стартові пакети для мобільних телефонів, вступати до вишів або отримувати роботу.

Процес «інтеграції» російської влади у всі сфери життя поглиблювався і заміною чиновницького складу півострова на представників із Росії. ЗМІ Криму також змушені були «підлаштуватися» під нові закони, тож свободи слова просто не залишилося. Українські телеканали були вилучені і замінені на російські. Мобільні оператори України теж були викинуті з ринку послуг. У своєму тотальному прагненні ізолювати півострів від України, окупанти вдалися і до контролю за наданням інтернетпослуг. Провайдери Криму відтепер повинні зберігати дані про своїх користувачів впродовж 6 місяців та одразу вимикати доступ до мережі за наказом ФСБ РФ.

Нечуваних утисків і переслідувань зазнали активні громадські та політичні діячі. Всі, хто не сприйняв факту анексії позитивно, або ж ті, хто відверто висвітлюють невтішний стан справ на півострові і акцентував увагу на проблемах, зазнавали і продовжують зазнавати утисків від влади РФ.

Особливо вопіющим фактом порушення основ права стала «конфіскація та націоналізація» сотень українських держкомпаній а також і приватних підприємств, захоплених так-званими силами «самооборони». При цьому, що уникнути санкцій, влада хитро не передає їх у власність великих компаній РФ, а залишає їх «висіти» на балансі кримської влади. А оскільки належно контролювати роботу такої кількості відібраних компаній справді складно, справи в них починають йти дедалі гірше…

Покинути півострів, чи вїхати на територію Криму теж стало непросто: наприкінці грудня 2014 року «Укрзалізниця» припинила залізничне сполучення з Кримом. Тож поїздом можна дістатися тільки до крайніх станцій на межі з Кримом, а далі – їхати автобусами, які наразі ще продовжують курсувати.

Отож, перші свої оцінки ситуації в Криму дали і міжнародні, і українські експерти, які одноголосно сходяться в тому, що життя для всіх жителів півострова суттєво ускладнилося. Проблеми із свободою слова та порушенням прав людини – це лише частинка від усіх тих негараздів, які вимушено переживають кримчани. Україна ж, натомість, вкотре заявила, що ніколи не сприйме факт анексії півострова та відстоюватиме усі свої права в міжнародних інстанціях, не виходячи за межі правового поля. А доти – Крим і далі виживатиме під утисками РФ та під численними санкціями, які не дозволяють інвесторам заходити на півострів.

Очевидно, свідомим національним меншинам півострова, які втратили можливості повноцінно функціонувати в умовах окупації, треба гуртуватися і чекати того дня, коли зміни на краще таки стануть можливими.