ХТО І ЗА ЩО ВБОЛІВАЄ…

Сьогодні п’ятниця, 6 лютого 2004 року.

Як і в будь-яку сесійну п’ятницю народні депутати, дочекавшись “Різного” в порядку денному, виголосили
в ефір те, що в них наболіло і що, на їх думку, також  мають поділяти їхні виборці.

Можна по різному відноситися до факту радіотрансляції засідань Верховної Ради України, але мало
хто заперечуватиме тому, що саме завдяки виступам народних депутатів у сесійному залі виборці отримують не тільки безпосередню можливість
прослідкувати за тим, чім опікуються “слуги народу”, але також скласти своє уявлення про те, наскільки народні депутати наближені до розуміння
важливості тих проблем, термінового вирішення яких очікують люди на місцях.

У нашому сьогоднішньому огляді “п’ятничних виступів” (не шукайте тут аналогії з п’ятничними проповідями!)
нашу увагу привернули виступи двох депутатів – Чубарова Рефата и Зареми Катушевої, які хоча і належать до протилежних політичних таборів,
але ж їх об’єднує належність до кримськотатарському народу.  А оскільки останніми днями інформаційний простір України  переповнений достатньо
тривожними новинами з Криму, нам дійсно було цікаве дізнатися про реакцію вищезазначених нардепів на кримські події.

Отже, нижче ви маєте можливість самим ознайомитися з текстами виступів народних депутатів України
Р. Чубарова та З. Катушевої, які нами вибрані з офіційного сайту Верховної Ради України – http://www.rada.gov.ua/zakon/STENOGR/06020405_05.htm  – у невідредагованому вигляді.

ЦІДКТ-ІНФОРМ

Витяг
з стенограми пленарного засідання Верховної ради України
(5 лютого 2004 року)

ЧУБАРОВ Р.А.

Шановний Головуючий, шановні колеги, шановні виборці!

Останніми днями помітно загострилася суспільно-політична ситуація в окремих районах Криму, зокрема, в Судаку.

Причини, з яких відбувається чергове напруження у взаємовідносинах репатріантів – кримських татар 
з місцевою владою, особливо в земельній сфері, виникли далеко не сьогодні.

Згадаємо кінець 80-х початок 90-х років, це були роки, коли щорічно до Криму самостійно поверталися
з місць заслання 30-40 тисяч кримських татар. Саме тоді замість того, щоб максимально сприяти розселенню людей, які нарешті через
десятиріччя боротьби дійшли, у прямому розумінні цього слова, до своєї Батьківщини, тодішня влада стала вибудовувати нові перепони перед цими людьми.

У вересні 1990 року тодішня Кримська – ще обласна – рада затвердила таку схему розселення кримських
татар, що повертатимуться до півострову, згідно якої кримським татарам не виділялися земельні ділянки для облаштування у населених пунктах
Південного берегу Криму.

І даремно було пояснювати цим чиновникам, що саме в цих місцевостях, зокрема, таких поселеннях,
як Ялта, Алушта, Судак, Симеїз, Капсхор, Кутлакї, Арпат, Отуз, Шума, Біюк-Ламбат,  Кучук-Озен, Демерджі,   тощо (я назвав назви, які
були змінені після депортації), до депортації проживала переважна частина кримськотатарської спільноти. Тоді ми попереджували владу, що
таке цинічне нехтування правом людини повернутися в ті місця, звідки він сам або його батьки були насильно виселені, потім приведе до
внутрішньої кримської еміграції.

І якби сьогодні не було землі там, куди не пускають кримських татар! Ні, земля є, але для своїх,
але для продажу, але для махінацій, але для тих, хто ззовні України прийшов з великими грошима!

Отже, саме місцеві “князьки” в діяльність державних органів влади привносять розділення людей на
“своїх та чужих”. Зрозуміло, що “чужі” тут татари, з точки зору цих чиновників. Чому вони так роблять? Для того, щоб коли над їх
власними інтересами станеться небезпека, стравивши людей, уникнути своєї відповідальності. І, дійсно, в таких умовах, коли між людьми
штучно насаджується страх і недовіра, будь-який випадок на побутовому рівні може привести до вибуху.

І закінчую. У травні цього року будемо відмічати сумну дату: 60-річчя депортації кримськотатарського народу.
Парламент України просто зобов’язаний до травня розглянути і прийняти хоча б один з тих законопроектів з цього питання, які
зареєстровані і включені до порядку денного п’ятої сесії.

Дякую.

КАТУШЕВА З.Г.

Фракция коммунистов, Катушева, Автономная Республика Крым.

Уважаемый Адам Иванович, народные депутаты, граждане Украины.

События последних дней, последние события в парламенте, бесспорно, не оставили равнодушными и
моих избирателей, поэтому я позволю все-таки себе напомнить, что в своих действиях народные  избиратели должны руководствоваться
высшими нормами морали, действовать и вести себя достойно  звания народного избранника, быть примером  и той планкой, на которую
должно равняться общество. Именно мы должны нести  ответственность за то, что происходит у нас в державе.

Наши избиратели ждут от нас выполнения высокой миссии, которую они нам доверили – принятия законов,
которые бы  вывели нашу страну из того хаоса, в котором мы очутились и дали нашим гражданам возможность жить, а не прозябать. В
действительности то, что происходило в очередной раз в здании Верховной Рады Украины в декабре  2003 года и 3 февраля 2004 года,
это омерзительно и больше походило на палату номер 6, а не на парламент.

В общем можно констатировать, что год обезьяны мы встретили по законам джунглей и обезьяна должна
быть довольна, что народные депутаты уподобились ей, дабы наверное сдобрить ее, прыгали, визжали, лезли на стол спикера и кидались
проектами и цветами, обливали  водой президиум, вырывали микрофоны. Думаю, избирателям есть над  чем подумать. Своих  горе-героев
избиратели должны знать в лицо, дабы не дать обмануть себя на очередных выборах.

Воспитанный, высококультурный и образованный человек в любых условиях ведет себя достойно. Этим
он и отличается от животных. Как метко заметил спикер парламента, это действительно были не людские лица, а звериные. И это ненормально,
что  такие действия остаются безнаказанными. С гордостью за своих друзей и товарищей по фракции хочу с этой высокой трибуны подчеркнуть,
что коммунисты, как всегда, с честью и достоинством выдержали все. И поливание нас очередной грязью, и спекуляции, и шантаж. Но, как
известно, грязь прилипает только к тем, для кого это нормальная среда обитания. Богатый политический опыт, интуиция и объективный глубокий
анализ происходящих событий в стране позволили коммунистам, как всегда, достойно выдержать все натиски. У наших избирателей была возможность
в очередной раз сделать вывод: кто есть кто.

Часто народные депутаты говорят о любви и гордости за свое Отечество. Восточная мудрость гласит:
“Сколько не говори, халва во рту слаще не станет”.