Протоколу до Угоди з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів

18 лютого 2004 року у Верховній Раді України було розглянуто питання про ратифікацію Протоколу до Угоди з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів. нагадаємо читачеві про суть зазначеної Угоди.

9 жовтня 1992 року у м. Бішкек (Киргизстан) було підписано Угоду з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів (так звана Бішкекська Угода).

Угоду ратифікували: Республіка Узбекистан, Таджикистан, Вірменія, Україна, Киргизька Республіка, Республіка Казахстан, Азербайджанська Республіка, Республіка Білорусь.

Не виконали внутрішньодержавні процедури: Республіка Молдова, Російська Федерація та Туркменістан.

Важливо, що Угода була ратифікована Узбекистаном та Таджикистаном, де на той час проживала  переважна частина із депортованих кримських татар, які намагалися повернутися до Криму.

Угода є юридично обов’язковим багатостороннім документом, носить рамочний характер і в загальних рисах визначає основні питання щодо забезпечення прав депортованих. Передбачалося, що реалізація зазначеної Угоди сприятиме використанню можливостей держав-учасниць СНД для розв’язання проблем цієї категорії репатріантів, що в значній мірі й було в подальшому практично реалізовано.

Підписання Бішкекської Угоди стало для України значним зовнішньополітичним успіхом враховуючи, що, після розпаду СРСР, вона була вимушена одна вирішувати складний комплекс проблем, пов’язаних із поверненням депортованих, який раніше розраховувався на весь загальносоюзний бюджет і зобов’язання колишніх радянських республік. Угода вирішувала хоча б деякі з найбільш нагальних питань повернення і облаштування депортованих і створювала достатню правову базу для проведення відповідного переговорного процесу між зацікавленими країнами.

Наприклад, відповідно до Угоди держави-учасниці СНД вирішують у двосторонньому порядку питання громадянства осіб. Таким чином була досягнута домовленість між Україною та Республікою Узбекистан про надання сприяння у вирішенні питань громадянства депортованих осіб та їхніх нащадків, які виявили бажання повернутися в Україну. А набуття громадянства України забезпечує повноту реалізації прав депортованих у всіх сферах.

На сьогодні, саме на основі принципів Бішкекської Угоди опрацьовуються проекти Угод між Україною та Республікою Узбекистан, Таджикистаном та Киргиз станом про співробітництво у сприянні добровільному поверненню депортованих осіб в Україну. Зазначені проекти перебувають нині на різних стадіях узгоджень, оскільки достатньо важко знайти компроміси у підходах сторін.

Напередодні закінчення терміну дії Угоди з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів від  9 жовтня 1992 року, що мале відбутися (26 червня 2003 року, Україна виступила з пропозицією її пролонгації без чого відповідна переговорна  робота з державами-членами СНД, де проживає найбільша кількість депортованих за радянські часи з території України за національною ознакою осіб, значно б ускладнилася.

30 травня 2003 року у м. Санкт-Петербург главами 7 держав-учасниць СНД було підписано Протокол до Угоди з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів від 9 жовтня 1992 року, яким продовжено термін дії Угоди на 10 років. Протокол підлягає ратифікації і набуває чинності з дня здачі на зберігання депозитарію другої ратифікаційної грамоти або повідомлення про його затвердження та є невід’ємною частиною Угоди.

Крім сприяння процесу двосторонніх переговорів, ратифікація зазначеного Протоколу та пролонгація Угоди дасть змогу створити умови для безперешкодного вивозу, ввозу і транзитного переміщення майна, що належить депортованим. Крім того, гарантується пенсійне забезпечення депортованих осіб, які повертаються в Україну, незалежно від місця призначення пенсії. Кошти на соціальне забезпечення акумулюються в національних пенсійних фондах Сторін на основі взаємних розрахунків, що значно знижує видатки державного бюджету України.

Таким чином, можна констатувати, що пролонгація Бішкекської Угоди сприятиме процесу адаптації та інтеграції в українське суспільство осіб, депортованих за національною ознакою, і повністю відповідає національним інтересам нашої держави.

Протокол до Угоди за станом на 18 лютого 2004 року підписано главами таких країн-членів СНД: Азербайджанська Республіка, Республіка Вірменія,  Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Таджикистан, Туркменистан, Республіка Узбекистан, Україна.

Отже, згідно національного законодавства України Президент України направив проект Закону про ратифікацію Протоколу до Угоди з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів для схвалення Верховною Радою України.

За пропозицією Голови Верховної Ради України і згодою народних депутатів України в зв’язку з зрозумілості питання, що розглядалося, голосування відбулося без обговорення. Нижче надаємо результати голосування по фракціях Верховної Ради і, окремо, по народних депутатах України, які обрані в одномандатних округах, сформованих на території Автономної Республіки Крим або презентують Крим через списки політичних партій і їх блоків:

Таблиця 1

Результати голосування по фракціях і депутатських групах за проект Закону про ратифікацію Протоколу до Угоди з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів

№№ п.п.	Назва фракції	Голосів “ЗА”
1	Наша Україна	75
2	Регіони України	41
3	Компартія України	0
4	Партій ППУ і ТУ	34
5	СДПУ(о)	20
6	Народовладдя	12
7	СПУ	2
8	Блок Юлії Тимошенко	0
9	Демократичні ініціативи	8
10	Аграрна Партія	15
11	Народний вибір	13
12	Народна-демократична партія	11
	Позафракційні	4
РАЗОМ		235

Таблиця 2

Результати голосування народних депутатів України, обраних по Автономній Республіці Крим, за  проект Закону про ратифікацію Протоколу до Угоди з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів

Воюш В.Д  – “ЗА”

Грач Л.І.   – не голосував

Горбатов В.М   –  не голосував

Джемілєв М.  – “ЗА”

Євдокимов В.О. – “ЗА”

Іванов С.А.    –  “ЗА”

Катушева З.Г.   –   не голосувала

Миримський Л.Ю.  –   “ЗА”

Мироненко В.А.   –  не голосував

Раханський А.В.  –  “ЗА”

Франчук  А.Р. –   “ЗА”

Франчук   І.А. –  “ЗА

Чубаров Р.А.  –  “ЗА”

Шкляр В.Б.  –   “ЗА”

Сподіваємось, що наш аналіз щодо позицій депутатських фракцій і груп, а також народних депутатів України, обраних по Автономній Республіці Крим по питанню, що в якийсь мірі може посприяти вирішенню дійсно болючих не тільки для репатріантів, але й для всього кримського суспільства проблем, допоможе нашим читачам самим оцінити позиції  народних депутатів.

ЦІДКТ-ІНФОРМ