12.06.2003-Хансарай буде внесений у Список Всесвітньої Спадщини UNESCO

22-24 травня в місхорському “Дюльбері” проходив семінар UNESCO, на який були запрошені східноєвропейські фахівці, що займаються внесенням історичних пам’ятників своїх країн у Список Всесвітньої Спадщини UNESCO.

Серед інших завдань організатори форуму намітили і таке: визначити кримські пам’ятники, що здатні претендувати на внесення в цей дуже престижний Список.

Тому ними були оглянуті Алупкинський палац, Херсонес, Бахчисарайський Ханський та Лівадійський палаци.

Існувала думка, що пальма першості буде віддана Херсонесу – древньому городищу з поважною історією (на базі цього пам’ятника, названого відповідно легенді “колискою російського православ’я”, працює солідна та діяльна установа – Національний історико-культурний заповідник “Херсонес Таврійський”). Однак рішення представників керівництва UNESCO було таким: за підсумками відвідання Ханського палацу в Бахчисараї вони запропонували українській стороні почати підготовку матеріалів для включення в Список Всесвітньої Спадщини саме Хансарая…

Вибір представників UNESCO цілком логічний. При всій величезній історичній цінності і Херсонеса, і південнобережних палаців, вони все-таки мають ті чи інші аналоги за рубежем (античні міста на берегах Середземного моря, палаци знаті в Європі та Росії). Що ж стосується Хансарая, то інших кримськотатарських палаців у світі просто не існує. Він повинен оцінюватися (і був оцінений!) особливою міркою. Будучи головною національною святинею кримськотатарського народу, він несе для кримських татар ту ж цінність, що Софія Київська – для українців, Московський Кремль – для росіян, Вестмінстерське Абатство – для англійців і т.д. Така значимість пам’ятника для окремого народу достатня, щоб визнати його цінність і для усієї світової цивілізації. Внесення об’єкта в Список Всесвітньої Спадщини саме і є “сертифікатом” цієї всесвітньої значимості (до речі, і Софія, і Кремль, і Вестмінстер давно внесені туди). Сам процес внесення до Списку – дуже тривала і кропітка процедура, однак справа варта того. Хансарай оцінили по достоїнству – як він того давно і заслуговував.